Олексій Зо­лотар «Ро­за вітрів»

У своїй прак­тиці ек­спе­римен­ти з абс­трак­тни­ми фор­ма­ми ZOLOTAR (Олексій Зо­лотар) поєднує з чіткою ар­ти­куляцією іде­ологічних по­зицій і кон­цепту­аль­них на­ративів. «Ро­за вітрів» у бук­валь­но­му сенсі поз­на­чає доміну­ючі нап­ря­ми вітрів за три­валий період ча­су. Втіле­на в об’єкті, во­на відси­лає до різних сторін світу і пог­ля­ду на весь й­ого об­шир із різних то­чок. Спря­мовує до стра­тегічних мірку­вань про істо­ричні нап­ря­ми ру­ху й ди­наміку су­час­но­го роз­витку – куль­тур­но­го, соціаль­но­го, політич­но­го.

“Ро­за вітрів” по­чат­ко­во на­пов­не­на зміста­ми, пов’яза­ними з проб­ле­мою мо­дерністсь­кої свідо­мості, ви­бору сис­те­ми ко­ор­ди­нат. Вод­но­час бук­валь­на і ме­тафо­рич­на, ця ро­бота відби­ває зіткнен­ня різних кон­текстів, зміни па­радигм, крізь які в тур­бу­лентній ре­аль­ності до­водить­ся про­ходи­ти ук­раїнсь­ко­му суспіль­ству і людс­тву в ціло­му. Об’єкт ре­зонує з ти­ми вик­ли­ками, з яки­ми до­водить­ся сти­кати­ся усім – на індивіду­аль­но­му, ло­каль­но­му і гло­баль­но­му рівні.

Ма­сив­ний об’єм, ви­гини яко­го ніби сфор­мо­вані стрімки­ми вітра­ми, три­маєть­ся на єдиній точці опо­ри, втілю­ючи хиткість існу­ючо­го ста­ну ре­чей. Ди­намічна взаємодія, ритміка гос­трих три­кут­них форм, зібра­них в один ма­сив­ний ме­тале­вий «пу­чок» – кон­цен­трат нап­ру­ги і відповідаль­ності істо­рич­но­го мо­мен­ту.

Ре­алізація об’єкту в мо­нумен­таль­но­му фор­маті на відкри­тому повітрі до­дає вимір співвідне­сен­ня мас­штабів та спе­цифіки функціону­ван­ня скуль­пту­ри у публічно­му прос­торі у су­часній та істо­ричній пер­спек­тиві.

На тлі вкрай ви­соко­го пріори­тету виз­на­чен­ня нап­рямів, у яких дмуть «вітри гло­баль­них змін» та не­баче­ної з часів Хо­лод­ної вій­ни ядер­ної заг­ро­зи для світу, «Ро­за вітрів» у сь­огоднішніх умо­вах на­буває ледь не зловісно ак­ту­аль­но­го зву­чан­ня.

На­талія Ма­цен­ко

На­талія Ма­цен­ко