Та­нець. Із серії "Вірту­альні лан­дшаф­ти"

 

У те­мах і мо­тивах своєї твор­чості Сте­пан Ряб­ченко зав­жди тяжіє до фун­да­мен­таль­но­го — міфо­логії, ду­хов­ності, при­роді. Й­ого хви­лю­ють епічні ге­рої, релігійні сю­жети, при­родні стихії. Час­то пред­ме­том зоб­ра­жен­ня ста­ють ви­гадані рос­ли­ни і тва­рини - сюр­ре­алістич­но­го виг­ля­ду фор­ми жит­тя, що існу­ють по влас­ни­ми за­конам в ство­рено­му для них світі. І сам цей світ — їм па­сує. Вірту­альні лан­дшаф­ти, в яких Ряб­ченко роз­гортає історії пер­со­нажів - ціла аль­тер­на­тив­на ре­альність, са­модос­татній ба­гато­вимірний циф­ро­вий простір.


Ба­гаті на ди­вовиж­них меш­канців, самі лан­дшаф­ти мінімалістичні і прос­торі - чис­те по­лот­но для деміур­га, втілен­ня без­межних мож­ли­вос­тей свідо­мості, здат­но­го на­пов­ни­ти (або не на­пов­ни­ти) на­яв­ний простір чим зав­годно. Яс­краві кон­трастні коль­ори або лег­кий напівпро­зорий сер­па­нок, світа­нок, сутінки або со­няч­ний по­лудень, роз­маїття жит­тя або дос­ко­нала пус­тельність — в будь-якій формі або стані пей­заж в ро­ботах Сте­пана Ряб­ченка спов­не­ний віталь­ності. Й­ого лан­дшаф­ти виг­ля­да­ють як фраг­менти світу, пов­но­го надій і очіку­вань, який тіль­ки-но по­чав ство­рюва­тися і на­пов­ню­вати­ся сен­са­ми.


Об­раз ць­ого світу, в своїй чи не наївній пер­воздан­ності, да­лекий від усь­ого ур­банно­го, тех­но­ген­но­го, нез­ва­жа­ючи на своє тех­но­логічне циф­ро­ве по­ход­ження. Вірту­аль­на утопія, де па­нує доб­ро­бут і гар­монія, що не знає втру­чань, плав­но ви­никає з оке­ану мож­ли­вос­тей.



На­талія Ма­цен­ко, мис­тец­твоз­на­вець