Пав­ло Ке­рес­тей "Кадмієва пе­чера"

Ро­бота бу­ла роз­по­чата в 1990 році для моєї інста­ляції з кіноп­ро­ек­то­ром. Во­на слу­жила ек­ра­ном, дзер­ка­лом, на яко­му пей­заж на­маль­ова­ний пов­то­рював, відоб­ра­жав кар­тинку з кіноп­ро­жек­то­ра, що лег­ко ру­халась. Пер­ша наз­ва - Ме­ханічний Млин.

Зго­дом ек­спе­римент з кар­ти­ною-ек­ра­ном змінив­ся. З'яви­лася інша функція кар­ти­ни - зад­ни­ка для гри жи­вої, не на ек­рані. Наз­ву кар­ти­ни взя­то з тек­сту но­вели Адаль­бер­та Штіфте­ра, в яко­му го­ловні ге­рої-діти тіка­ють і ря­ту­ють­ся від чу­ми, хо­ва­ють­ся в гірсь­ких пе­черах, ви­жива­ють, до­пома­га­ючи один од­но­му.

Ба­лет Граніт був пос­тавле­ний для му­зею Су­час­но­го мис­тец­тва PERM в Пермі. Це пер­форманс, в яко­му соціаль­на хо­ре­ог­рафія сприй­ма­лася як спосіб і засіб пог­ля­нути на наслідки ка­тас­трофічно­го при­род­но­го яви­ща - ви­буху. Спіль­но з Сю­зан­ною Кла­усен, а та­кож з Мішель Се­редою ми пос­та­вили панк-спек­такль - серію «жи­вих об­разів», відтво­рених з відо­мих істо­рич­них кар­тин, мо­делей по­буто­вої пов­сякден­ної по­ведінки і кіне­матог­рафічної кла­сики. Це роз­ми­ло кор­до­ни між те­ат­ром і пер­форман­сом, в ре­зуль­таті чо­го ви­ник­ло щось на кшталт но­вої опе­ри.

В ос­нові са­мого тан­цю ле­жала, так зва­на краш-хо­ре­ог­рафія, ру­хи якої взяті з мо­ви ба­лету, мо­дер­ну і су­час­но­го тан­цю, зок­ре­ма, Мер­са Каннінге­ма, Ме­редіт Монк, Три­ши Бра­ун, і сь­огоднішніх піонерів тан­цю Еду­ар­да Лок­ка і Віль­яма Фор­сай­та.

Про­ект «Ба­лет» по­чав­ся в 2006 році і був впер­ше по­каза­ний у Рідінгу (Ве­ликоб­ри­танія) як фільм-інста­ляція. Потім він був пред­став­ле­ний в га­лереї Мак­кензі (Ка­нада), де в квітні-серпні 2011 ро­ку і ви­ник жи­вий пер­форманс «Ба­лет-Граніт». У бе­резні 2012 ро­ку про­ект був здій­сне­ний в му­зеї міста Тун, Швей­царія.

Пав­ло Ке­рес­тей